ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТЮРЕМНИХ ЗАМКІВ ХАРКІВЩИНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.34015/2523-4552.2018.3.05Ключові слова:
Харківщина, тюремний замок, наглядач тюремного замку, повітові місця ув’язненняАнотація
У статті досліджено історію формування установ виконання покарань у виді позбавлення волі в окремому регіоні Російської імперії, а саме Харківському намісництві (пізніше – губернії), наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.
Установлено, що впровадження загальнодержавних реформ адміністративно-територіального устрою відповідно до «Установ для управління губерній» 1775 р. спричинило появу в Харкові пенітенціарних закладів, що поєднували каральний та виправний вплив: робочих і гамівних будинків.
За результатами інспекції імператором Олександром I стану губернських місць ув’язнення у південно-східному краї 1817 р. було ініційовано спорудження в Харкові кам’яного тюремного замку. У листопаді 1822 року будівництво тюремного замку за типовим проектом, спеціально створеним для Харкова та Новгорода, було завершено. Проект тюремного замку передбачав можливість роздільного утримання засуджених різних категорій, а також пересильних арештантів, одиночні камери та спеціальні приміщення для адміністрації, наглядачів та господарських потреб, що було нововведенням у Російській імперії. Основний корпус тюремного замку, призначений для утримання арештантів, мав підвальний і два наземні поверхи. Тюремний замок у Харкові був одним із перших подібних закладів в імперії і до кінця XIX ст. залишався найбільшою каральною установою губернії. У тюремному замку утримували карних та політичних засуджених, а пізніше – і каторжників перед відправленням їх етапом до Сибіру та на о. Сахалін.
У повітових містах губернії на межі XVIII–XIX ст. функціонували дерев’яні остроги, у яких утримувалися засуджені та підслідні. У 40-х роках XIX ст. зведено мережу повітових кам’яних тюремних замків, умови утримання в яких відповідали потребам часу. Повітові тюремні замки були розраховані на 50–70 засуджених, у кожному облаштовувалися окремі одиночні камери, лазарет тощо.
Таким чином, упродовж першої половини XIX ст. на Харківщині створено систему нових тюремних замків, що суттєво покращило як умови відбування покарання, так і умови служби тюремної адміністрації та сторожі.
Посилання
2. Гернет М. Н. История царской тюрьмы. Том 1.1762–1825. Изд. 2. Москва : Государственное издательство юридической литературы, 1951. 327 с.
3. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год) : Историческая монография. Т. 1 : XVII‒XVIII века. Харьков, 1905. 569 с.
4. Кравченко Р. І. Харківський тюремний замок – перша кам’яна в’язниця міста. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія : «Історія та географія». 2012. Вип. 44. С. 163–167.
5. Исаченко В. Г. Зодчие Санкт-Петербурга: XIX – начало XX века. Том 2. Санкт-Петербург : Лениздат. 1998. С. 213.
6. Материалы по вопросу о преобразовании тюремной части в России. Санкт-Петербург, 1865. С. 629–639.
7. Кравченко Р. І. Повітові остроги в Харківській губернії наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Гуржіївські історичні читання. 2013. Вип. 6. С. 264–267.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Ye. Barash

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.




CC License Attribution 4.0 International (CC BY 4.0)