Відповідальність та покарання за корупційні правопорушення: стан та перспективи

Анотація

У статті аналізується стан протидії корупції за останні роки, особливістю яких є російська агресія проти України. Автори приділяють увагу важливості трансформації підходів щодо протидії корупційним проявам в державі як головної загрози забезпечення національної безпеки. Корупція в Україні є основним внутрішнім чинником, який на думку громадян, загрожує планам по її реалізації. Висвітлюється низка проблемних питань, серед яких недоліки в діяльності законодавчої, виконавчої та судової гілок влади з подолання корупційної злочинності, наявність кризи правоохоронних органів та політичної системи в цілому.

Зазначається, що загальновизнана концепція боротьби з корупцією, яка передбачає участь держави, суспільства та громадян, в Україні не працює повноцінно. Державна складова, що включає законодавчу, виконавчу та судову гілки влади, є найбільш млявою. Десятки народних депутатів скоїли кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією. Важко виправдати голосування Верховної Ради за законопроекти, які спочатку позбавляють НАБУ та САП їхньої незалежності, а потім формально відновлюють її під впливом вуличних протестів та попереджень органів ЄС. Виконавча гілка влади перебуває в кризі, що підтверджується змінами в Кабінеті Міністрів та відсутністю консолідації правоохоронних органів щодо політики боротьби з корупцією. Відсутність єдиної позиції може призвести до втрати підтримки з боку міжнародних партнерів та ставить під загрозу початок процесу вступу до ЄС. Суди виносять вироки, не пов'язані з позбавленням волі, особам, які вчинили кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією. Для усунення цієї проблеми пропонується змінити п. 2 ч. 2 ст. 75 Кримінального кодексу:

- у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, суд вирішує питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі затвердження угоди про визнання вини, якщо сторони угоди домовилися про звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років або іншого м'якшого покарання, а також домовилися про звільнення від відбування покарання з випробуванням.