Еволюція цифрових правочинів у цивільному праві: виклики та перспективи правозастосування

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження трансформації правової природи правочину в умовах цифровізації приватноправових відносин. Особливу увагу приділено аналізу категорії цифрового правочину як правового явища, що виникає в межах традиційного інституту правочину, але набуває специфічних ознак в умовах використання цифрових технологій. Зосереджено увагу на проблемах електронної форми, способів ідентифікації сторін, фіксації волевиявлення, а також правових наслідків вчинення та невчинення цифрових правочинів.

Досліджено чинне цивільне законодавство України, зокрема в контексті змін, пов’язаних із оновленням Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а також положеннями Цивільного кодексу України щодо форми правочину. Окремо розглянуто питання юридичної сили електронного правочину в системі джерел доказування у цивільному процесі. Проаналізовано межі допустимості використання кваліфікованих електронних підписів, природу електронного документа як форми фіксації волевиявлення, та проблематику правового статусу суб’єктів цифрового правочину.

У межах порівняльного підходу подано огляд правового регулювання у європейських країнах, що зберігає цивільно-правову спрямованість: питання укладення договору, визнання електронного підпису, моменту виникнення правовідносин. Особливої уваги надано категорії правочину, укладеного шляхом обміну електронними повідомленнями, у співвідношенні з диспозитивністю волевиявлення у договірному праві.

У роботі продовжується авторське дослідження цифровізації цивільних правовідносин, започатковане у попередніх публікаціях автора. У цій публікації запропоновано оновлену цивілістичну конструкцію цифрового правочину, визначено її межі, ознаки та підходи до кваліфікації. Сформульовано висновки щодо необхідності подальшого уточнення положень цивільного законодавства з урахуванням технічного прогресу при збереженні основ приватного права.