ПРАВОВИЙ СТАТУС КЕРІВНИКА ОРГАНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТА ДОТРИМАННЯ ЗАКОННОСТІ ТА ДИСЦИПЛІНИ

Анотація

У статті здійснено розгляд адміністративно-правового статусу керівника органу Національної поліції як суб’єкта дотримання законності та дисципліни. Наголошено на тому, що належний рівень дотримання дисципліни серед підлеглих осіб залежать  не тільки від професіоналізму керівника та його особистісних якостей, а й від його адміністративно-правової діяльності та адміністративно-правового статусу власне органу Національної поліції. Вказано, що розуміння керівника як суб’єкта дотримання законності та дисципліни  у науковій літературі розглядалось як елемент спеціального правового статусу і не мало окремого дослідження, тобто такий статус керівника досліджувався частково і в основному стосувався його каральних функцій. Враховуючи поступове реформування органу поліції та розуміння поліції як органу, що надає певні послуги, здійснювати розгляд керівника у питаннях забезпечення законності та дисципліни у підпорядкованому йому органі виключно як суб’єкта із каральними функціями є недоцільним, а тому актуальним є поглиблене вивчення адміністративно-правового статусу керівника у вказаному питанні. Наголошено на тому, що адміністративно-правовий статус керівника органу поліції як суб’єкта дотримання законності та дисципліни має бути підкріплений конкретними правами, які такий керівник має використовувати саме для здійснення керівництва та управління. І такі повноваження мають бути чітко закріплені, тобто повинні мати певну форму вираження – норму права, закріплену в законі чи підзаконному нормативно-правовому акті. В контексті вказаного дослідження виділено три складові досліджуваного правового статусу керівника: 1) загальний правовий статус, який притаманний всім без виключення особам та містить у собі загальні права і обов’язки; 2) спеціальний правовий статус, який має наступні складові: а) адміністративно-правовий статус поліцейського, як працівника органу Національної поліції; б) адміністративно-правовий статус керівника органу Національної поліції; 3) адміністративно-правовий статус власне органу поліції.