Поняття державного контролю у сфері використання інформаційних технологій
DOI:
https://doi.org/10.34015/2523-4552.2025.1.11Ключові слова:
контроль, державний контроль, інформаційні технології, суб’єкт здійснення контролюАнотація
У статті з метою визначення ключових характеристик понять «контроль» та «державний контроль» проведено науковий огляд їх тлумачення. Сформульовано авторське бачення щодо тлумачення державного контролю у сфері використання інформаційних технологій. Зазначено, що контроль – це відносини між двома сторонами, в яких перша є суб’єктом контролю та здійснює цілеспрямоване спостереження та координаційний вплив на другу, тобто об’єкт контролю, з метою забезпечення відповідності його стану, процесу функціонування, законодавчо визначеним параметрам, показникам, стандартам, тощо. В процесі контролю суб’єкт має право та можливість втручатись в оперативну діяльність підконтрольного об’єкта та фактично має над ним владу відповідного ступеня.
Аргументовано, що категорія «державний контроль» характеризується наступними аспектами: 1) термін «державний» у даному контексті інформує про основного та єдиного суб’єкта його здійснення – державу, в особі уповноважених законодавством органів влади, які володіють відповідними правами, ресурсами, а також несуть при цьому юридичні обов’язки; 2) державний контроль суворо регламентується законодавством України, яке визначає його межі, завдання, особливості, суб’єктів та інші механізми реалізації; 3) даний різновид контролю ґрунтується на принципах, що є вихідними засадами роботи всього публічного сектору та скеровують роботу органів державної влади; 4) об’єктом державного контролю є діяльність юридичних або фізичних осіб, що має особливу суспільну значимість, наслідки, критично впливає на соціум, економіку, екологію у зв’язку із чим потребує регулювання та спостереження з боку держави; 4) державний контроль здійснюється за допомогою спеціальної системи заходів, засобів та способів, які мають державно-владний (адміністративний), примусовий характер, дозволяють не тільки втручатись в оперативний процес роботи підконтрольного об’єкту, а також застосовувати міри юридичної відповідальності.
Зроблено висновок про те, що державний контроль у сфері використання інформаційних технологій – це публічно-владна діяльність уповноважених органів влади, яку складає система спеціальних адміністративних заходів, засобів та способів впливу і полягає у перевірці, спостереженні за фізичними та юридичними особами, які використовують інформаційні технології в суспільно-важливих, критичних сферах або в особливо-значимому форматі, що зачіпає суспільні права, свободи та інтереси.
Посилання
2. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні : навч. посібник. Харків : Нац. юрид. акад. України, 1999. 176 с.
3. Лученко Д. В. Контрольне провадження : дис… канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків. 2003. 180 с.
4. Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин : Закон України від 18.05.2017 №2042-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 31. Ст. 343.
5. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 05.04.2007 №877-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 29. Ст. 389.
6. Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 №549-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 23. Ст.148. Ст. 2975.
7. Шестак В. С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання) : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків. 2002. 16 с.
8. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07. К., 1999. 378 с.
9. Буткевич С. А. Адміністративно-правий статус Державного комітету фінансового моніторингу України : дис… канд. юрид. наук : 12.00.07. Дніпро. 2009. 233 с.
10. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення : автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. О. 1996. 55 с.
11. Яковлєва Г. Державний нагляд і контроль у сфері соціального забезпечення населення України. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 4. С. 90−93.
12. Терещенко М. М. Державний контроль: сутність, основні підходи та концепції. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2019. Том 30(69). С.117–121.
13. Маматова Т. В. Трактування поняття «державний контроль» у сучасному законодавстві України та його уточнення. Вісник Державної служби України. 2004. № 1. С. 23–26.
14. Макаренко Ю. Дефініція державного контролю у сфері земельних ресурсів: проблемні питання формулювання. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2019. MAI. С.62–66.
15. Адміністративне право України : навч. посіб. Г. Г. Забарний, Р. А. Калюжний, В. К. Шкарупа. К.: Вид. Паливода А. В. 2003. 384 с.
16. Адміністративне право України : підруч.. за заг. ред. С. В. Ківалова. О. : Юрид. літ, 2003. 896 с.
17. Гончаренко Г. А. Система суб’єктів державного контролю над сектором безпеки: поняття та основні види. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. №3. С.209–213.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 А. А. Пичурин

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.




CC License Attribution 4.0 International (CC BY 4.0)