ІНВЕСТИЦІЙНІ СПОРИ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ: ВИДОВА ТИПОЛОГІЯ ТА ЮРИСДИКЦІЙНІ ПІДХОДИ

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню інвестиційних спорів з іноземним елементом, їх видової типології та юрисдикційних підходів до їх вирішення в умовах глобалізації економічної діяльності та зростання обсягів прямих іноземних інвестицій. Зазначено, що зростання міжнародної економічної інтеграції супроводжується ускладненням правового регулювання інвестиційних відносин, що виникають між іноземними інвесторами, державами та іншими суб’єктами різних юрисдикцій. Відсутність єдиних підходів до класифікації таких спорів та визначення юрисдикційних механізмів створює правову невизначеність, що ускладнює захист прав інвесторів та забезпечення стабільності інвестиційного клімату.

Виділено дві основні групи інвестиційних спорів: міждержавні, що регулюються нормами міжнародного публічного права, та транснаціональні, які виникають із цивільних, адміністративних чи інших публічно-правових відносин і вирішуються в рамках національних правових систем або міжнародного комерційного арбітражу. Міждержавні спори пов’язано з порушенням державами міжнародних зобов’язань, наприклад, щодо неправомірної експропріації чи дискримінаційних заходів, і часто розглянуто в рамках міжнародних інституцій, таких як Міжнародний Суд ООН, відповідно до положень Вашингтонської конвенції 1965 року.

Транснаціональні спори, своєю чергою, охоплено як відносини між інвесторами та приватними чи державними суб’єктами, включаючи спори щодо інвестиційних договорів, спільних підприємств чи захисту прав міноритарних акціонерів. Проаналізовано класифікації, які акцентують увагу на суб’єктному складі та характері правовідносин, однак не повною мірою враховано міждержавний характер окремих спорів.

Особливу увагу приділено юрисдикційним механізмам, зокрема ролі міжнародного комерційного арбітражу, який базується на арбітражних угодах, та діяльності Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID). Зазначено, що Україна, як учасниця Вашингтонської конвенції, забезпечує правову основу для розгляду інвестиційних спорів, що сприяє залученню іноземних інвестицій.

Розглянуто проблему правової природи інвестиційних спорів, зокрема дискусію щодо їх приватноправового чи публічно-правового характеру. У статті зроблено підсумок, що спори між інвестором і державою мають унікальну гібридну природу. Хоча вони виникають з економічних відносин, які традиційно належать до сфери приватного права, правовою основою для їх вирішення та джерелом захисту прав інвестора виступає міжнародне публічне право. Таким чином, відбувається «публіцизація» приватно-правових за своєю суттю відносин. Водночас, коли держава діє як носій публічної влади, спір може набувати публічно-правового характеру, особливо в контексті дипломатичного захисту.

Окремо проаналізовано питання імунітету держави, зокрема перехід від доктрини абсолютного імунітету до функціонального, що дозволяє притягати держави до відповідальності в іноземних судах за приватноправові відносини. Увагу приділено також проблемі визнання та виконання іноземних судових і арбітражних рішень в Україні, що ускладнено обмеженою кількістю чинних міжнародних договорів та принципом взаємності.