Деякі питання щодо ролі м’якого права в юридичному аналізі

Анотація

У науковій статті здійснено ґрунтовне, міждисциплінарно орієнтоване дослідження феномена м’якого права (soft law) як складної, багатофункціональної та гетерогенної форми нормативного регулювання, що функціонує на межі юридичного, політичного та етичного дискурсів. Автор ставить за мету комплексно осмислити сутність м’якого права як особливої форми правового впливу, яка, незважаючи на відсутність формальної юридичної обов’язковості та санкційного механізму, дедалі активніше використовується у сфері міжнародного, європейського, екологічного, цифрового, біоетичного та корпоративного регулювання, а також у межах внутрішніх правопорядків, зокрема через посилення ролі тлумачення, судового правотворення та нормотворчості суб’єктів публічної адміністрації.

У роботі проаналізовано доктринальні підходи до дефініювання м’якого права, здійснено порівняльно-правовий огляд його проявів у різних правових системах, з’ясовано еволюцію його нормативної легітимації та визначено його основні функції – орієнтаційну, гармонізувальну, тлумачну, програмну, проміжну та компенсаційну. Акцентовано увагу на особливій ролі м’якого права в сучасному юридичному аналізі, зокрема як джерела аргументації при оцінці відповідності норм чинного законодавства динамічним соціальним очікуванням, політико-етичним стандартам та транснаціональним практикам.

Разом з тим, критично осмислено межі правового впливу м’якого права, його потенційну суперечність принципам правової визначеності, демократичної легітимності та системності правової системи. Обґрунтовано, що м’яке право, незважаючи на його зростаюче практичне значення, не може розглядатися як повноцінна галузь права з огляду на відсутність у нього стабільного предмета регулювання, усталеного методу, системи джерел та примусового механізму реалізації.

Автор робить висновок про необхідність розуміння м’якого права не як альтернативи позитивному праву, а як його функціонального доповнення в умовах правової глобалізації, нормативної багатовекторності та зростання ролі міжсекторального діалогу. У роботі наголошується на потребі чіткого доктринального розмежування м’якого права з іншими нефорсальними формами соціального регулювання, задля забезпечення правової визначеності, передбачуваності правозастосування та збереження засадничих ознак права як системи нормативно-юридичного порядку. Автор пропонує інтелектуально насичене й критично виважене бачення м’якого права як концептуально неоднозначного, але функціонально значущого елемента сучасної нормативної дійсності, що потребує подальшого доктринального осмислення та практико-орієнтованого розвитку.