Особливості впливу правового режиму воєнного стану на соціальну сферу в Україні

Анотація

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, проаналізовано воєнний стан як особливий правовий режим функціонування держави або окремих її територій. Виділено чинники, які обумовлюють особливий вплив правового режиму воєнного стану на сферу надання соціальної допомоги в Україні. Відмічено, що правовий режим – це особлива модель правового регулювання суспільно-правових відносин на території держави в цілому, або в межах якоїсь конкретної сфери чи певного регіону, що характеризується спеціальним набором методів впливу та суб’єктним складом їх застосування.

Аргументовано, що воєнний стан, як правовий режим, передбачає зміну парадигми публічної управління та влади. Такий стан вводиться в дію спеціальними нормативними актами та в особливому порядку з метою відсічі збройної агресії або інших небезпечних факторів, які створюють загрозу самому факту існування української держави. В основі даного правового режиму лежить концепція обмеження інтересів та прав приватного сектору і розширення влади держави – надання більш широких та «суворих» повноважень правоохоронним та військовим органам.

Зазначено, що мобілізація державно-владних ресурсів, особлива робота національної економіки, наявність нестандартних ризиків та обмежень конституційних прав і свобод в умовах дії правового режиму воєнного стану обмежують функціонування соціальної сфери та передбачають створення додаткових правових та організаційно-управлінських механізмів регулювання останньої. Фактично, воєнний стан ускладнює процеси надання соціальної допомоги та реалізацію інших складових соціального захисту в державі в цілому.

Встановлено, що воєнний стан – це особливий правовий режим функціонування держави або окремих її територій, який передбачає спеціальний порядок роботи публічного та приватних секторів держави. Його введення чинить вагомий вплив на всю вітчизняну соціальну сферу, що виражено в наступному: 1) ускладненні соціального захисту населення країни у зв’язку із специфічним порядком роботи національної економіки та державного апарату, а також окремих обмежень прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) перерозподілі ресурсів соціального захисту та зміни порядку надання соціальних допомог; 3) виникненні та реалізації нових програм соціальної підтримки тих верст населення, які безпосередньо постраждали від негативних факторів, що зумовили уведення правового режиму; 4) особливій організації трудових відносин в умовах воєнного стану; 5) підвищенні ролі та обсягів використання гуманітарної допомоги.