Особливості правового статусу поліцейського, як учасника трудових правовідносин

Анотація

Зроблено висновок про те, що працівник поліції, як учасник трудових правовідносин, – це особа, яка володіє спеціальною трудовою правосуб’єктністю, що підтверджено його призначенням на посаду в органи чи підрозділи Національної поліції України, у зв’язку із чим набуває специфічного переліку прав та обов’язків.

Узагальнено, що правовий статус поліцейського, як суб’єкта трудових відносин, являє собою сукупність встановлених Конституцією, законами та підзаконними нормативно-правовими актами службово-трудових прав та обов’язків, гарантій їх реалізації (у тому числі можливість звернення до суду за захистом трудових прав тощо) та відповідальності за виконання функціональних повноважень. Він виникає з моменту видання наказу про призначення на посаду та закінчується звільненням, виходом на пенсію або у відставку.

Доведено, що особливості правового статусу поліцейського, як суб’єкта трудових відносин, проявляються у таких чинниках: 1) встановленні низки специфічних вимог та умов для набуття цього статусу; 2) наявності особливої процедури перевірки відповідності цим вимогам конкретного претендента на посаду поліцейського; 3) перевага норм спеціального законодавства, що встановлює означені елементи правового статусу; 4) службово-трудовий характер прав та обов’язків, що витікає із особливого для безпеки суспільства призначення Національної поліції; 5) ризиковість та високий рівень соціальної значущості службово-трудової діяльності поліцейського; 6) обмеженість трудових прав і одночасно наявність компенсаційного механізму у формі додаткових, гарантуючих прав, що відповідають ризикованості та соціальної відповідальності; 7) підвищений рівень службово-трудових обов’язків, у тому числі й тих, які не залежать від робочого часу (наприклад, реагувати на повідомлення про загрозу особистій чи публічній безпеці, утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини); 8) специфікою відповідальності за реалізацію повноважень.