Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: проблеми юрисдикції та визнання інституційної автономії арбітражних судів

Анотація

Стаття комплексно аналізує юрисдикційні виклики міжнародного комерційного арбітражу в Україні в умовах євроінтеграції та воєнного стану. На підставі доктринального, порівняльно-правового та кейс-аналізу і даних інституційних звітів ICAC розкрито ключові проблеми: розмитість меж між державною та арбітражною юрисдикцією; звужувальне тлумачення арбітражної угоди й публічного порядку під час визнання й виконання рішень; непослідовне застосування доктрини Kompetenz-Kompetenz. Встановлено, що, попри функціональну стійкість інституцій (Міжнародного комерційного арбітражу), надмірний судовий контроль підриває інституційну автономію арбітражу та передбачуваність для інвесторів.

Обґрунтовано пропозиції з удосконалення законодавства й практики: нормативно закріпити пріоритет арбітражу у вирішенні питань власної компетенції та відтермінувати судовий перегляд дійсності арбітражної угоди до рішення по суті; розширити арбітрабельність (зокрема на спори щодо цифрових активів); кодифікувати правила міжнародного й внутрішнього арбітражу в єдиний акт; поглибити цифровізацію процедур і підсилити кадрову експертизу інституцій.

Зроблено висновок, що синхронізація з Нью-Йоркською конвенцією 1958 року та Типовим законом ЮНСІТРАЛ, разом із зваженим судовим контролем, є передумовою реальної інституційної автономії арбітражних судів і підвищення довіри до арбітражу в Україні.