СТАНОВЛЕННЯ І ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СИСТЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ (МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ)

Анотація

У статті досліджується питання стрімкого розвитку технологій та архітектура побудови системи захисту персональних даних (міжнародні аспекти) у законодавстві Європейського Союзу (далі – ЄС). Розглянуто історію розвитку інформаційних ресурсів та змін у правовому регулюванні відносин між країнами учасницями міжнародних конвенцій, трансформацію інформації про людину в окрему галузь персональних даних, яка у сучасних умовах набуває ще найбільшу цінність, потребує надійного захисту та окремої уваги при удосконаленні архітектури її правового регулювання.

У статті  проаналізовано, що технологічні дослідження та відкриття, а також історичні зміни норм міжнародного права у сфері захисту персональних даних, дали підґрунтя для розвитку та удосконалення національних законодавств у цій сфері у окремих країнах ЄС, а напрацювання кейсів судової практики Європейського суду по правам людини та Суду справедливості Європейського союзу, довели висновок авторів, що у Європейській економічній зоні (скорочено - ЄЕЗ) динамічно зростає тенденція до накладення штрафів за порушення вимог Загального регламенту про захист даних (англ. General Data Protection Regulation (скорочено – GDPR).

У міжнародних конвенціях, що діють на даний час, зокрема у GDPR, визначаються основоположні принципи, яких дотримуються країни-учасники при прийнятті своїх локальних законодавчих актів, тому що розвиток та зміни у технологіях автоматизованої обробки персональних даних відбувається занадто швидко.

Запровадження у деяких країнах ЄС прозорих механізмів регулювання та контролю у системі захисту персональних даних: від фундаменту – наглядового органу, до даху - контролера даних, у взаємозв’язку з якісною цеглою – професійними фаховими спеціалістами із захисту даних, «створили якісний архітектурний об’єкт», де розмежовуються та захищаються права суб’єктів персональних даних, права та обов’язки органів адміністрування, контролерів, володільців та розпорядників персональних даних. Вивчення досвіду таких країн, їх законодавства у цій сфері та практичних рекомендацій його застосування, може значно скоротити час у процесі гармонізації законодавства України з GDPR.

У статі використані історичний, діалектичний, системно-структурний, формально-логічний, соціологічний, порівняльно-правовий методи пізнання.

Автори роблять висновок, що в сучасних умовах зростання кількості воєнних конфліктів у світі, стало очевидним, що сфера захисту персональних даних стала надзвичайно важливою складовою питання національної безпеки будь-якої країни світу.

За результатами проведеного дослідження запропоновано удосконалення архітектури національного законодавства країни у сфері персональних даних та їх захисту згідно міжнародних конвенцій ЄС, європейського курсу розвитку України.