Медичне страхування в Україні: проблеми та перспективи впровадження загальнообов’язкової моделі

Анотація

Статтю присвячено визначенню особливостей медичного страхування в Україні, зокрема через з’ясування сучасного стану впровадження загальнообов’язкової моделі, в тому числі у порівняльному аспекті з практикою зарубіжних країн, а також формулюванню подальших напрямів розвитку медичного страхування в Україні для забезпечення функціонування ефективної національної системи охорони здоров’я. З’ясовано, що медичне страхування є однією з ключових складових національної системи охорони здоров’я, проте на законодавчому рівні відсутнє його чітке визначення. Розглянуто особливості медичного страхування у таких країнах, як Японія, США, Австралія, Канада, Франція, Велика Британія, та встановлено, що у світі існує три основні моделі медичного страхування: державне, приватне та змішане.

Зазначено, що в Україні, на відміну від більшості розвинених країн, відсутнє обов’язкове медичне страхування, хоча неодноразово пропонувалися законопроєкти щодо його впровадження, однак жоден з них так і не був прийнятий. Наголошено, що за відсутності законодавчої бази необхідної для впровадження обов’язкової моделі страхування помітно зростає роль добровільного медичного страхування. З’ясовано, що добровільне медичне страхування сьогодні характеризується низьким рівнем довіри серед населення, зростанням інтересу до корпоративного страхування тощо. Зазначено, що добровільне страхування виконує допоміжну функцію у забезпеченні громадян медичною допомогою і не може замінити собою систему державного медичного страхування, але його успішне функціонування є важливим етапом впровадження обов’язкової моделі через підвищення довіри до страхових компанії, зменшення тиску на бюджетне фінансування системи охорони здоров’я, підвищення якості медичних послуг.

Зроблено висновок, що актуальними залишаються питання правового регулювання загальнообов’язкового медичного страхування, створення державного органу, відповідального за нагляд і контроль у цій сфері, запровадження ефективних механізмів контролю за якістю медичних послуг, що надаються страхувальниками, а також стимулювання подальшого розвитку медичного страхування.