Сучасний погляд на підстави визнання доказів недопустимими у кримінальному процесі України

Анотація

У статті висвітлено результати наукового дослідження сучасних підходів до визначення підстав визнання доказів недопустимими в кримінальному процесі України. Проаналізовано позиції вітчизняних науковців з зазначеного предмета дослідження. За результатами їх критичної оцінки сформульовано власний підхід до визначення кола критеріїв недопустимості доказів. У роботі також приділено увагу проблемі істотності та неістотності порушень кримінальної процесуальної форми та їх впливу на визнання доказів недопустимими у їх нерозривному зв’язку із поняттям очевидної та неочевидної недопустимості доказів. Зокрема до очевидно недопустимих доказів слід в першу чергу відносити ті фактичні дані, недопустимість яких прямо визначена законом, де це ті порушення, які безпосередньо передбачені КПК України. Доведено, що істотність порушення кримінальної процесуальної форми прямо визначена законодавцем, у зв’язку із чим суду не потрібно досліджувати істотність чи неістотність такого порушення, адже статус таких порушень презюмується законодавцем. Всі інші можливі порушення, які не презюмуються законодавцем повинні становити  предмет судового дослідження щодо їх недопустимості. Вказується, що саме право суду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу припинити його дослідження в судовому засіданні або не досліджувати взагалі є важливою гарантією використання допустимих доказів в кримінальному процесі України. Зазначено про закладену на законодавчому конструкцію презумпції істотності порушень кримінальної процесуальної форми, що породжує очевидну недопустимість доказів.