Правове регулювання застосування програм з виправлення та ресоціалізації засуджених за рішенням суду

Анотація

У статті досліджуються законодавчі та практичні аспекти застосування програм з виправлення та ресоціалізації засуджених в Україні. Автор акцентує увагу на тому, що основною метою покарання у кримінальному праві є не лише кара, але й виправлення правопорушників, їх повернення до самокерованої правослухняної поведінки. Аналіз чинного законодавства показує, що протягом останніх років в Україні було запроваджено низку пробаційних програм, програми для кривдників та новий вид покарання – пробаційний нагляд. Водночас законодавство все ще не містить уніфікованого підходу до визначення, класифікації та систематизації таких програм, що ускладнює їх інтеграцію в систему кримінального та кримінально-виконавчого права.

На основі аналізу чинного законодавства та судової практики за період 2018–2024 років, у статті виявлено ключові проблеми правозастосування, серед яких обмежена кількість програм, недостатня різноманітність їх видів, а також відсутність чіткого механізму їх реалізації. Автор зазначає, що відсутність комплексного підходу до ресоціалізації засуджених негативно впливає на криміногенну ситуацію в державі та знижує ефективність кримінальної юстиції.

Відмічено, що відсутність єдиного підходу до визначення та класифікації таких програм, обмежена кількість і різноманітність запропонованих заходів, а також недостатня інтеграція програм у систему кримінального та кримінально-виконавчого права негативно впливають та ефективність ресоціалізації. У статті пропонуються зміни до чинного законодавства, зокрема доповнення ст. 65 Кримінального кодексу України положенням, яке дозволить суду призначати програми з виправлення та  ресоціалізації як додатковий обов’язок до основного покарання.