Філософія права – історико-методологічний дискурс


Анотація

Розглядається процес виникнення та становлення філософії права в умовах зміни наукових парадигм світосприйняття. У контексті якісної еволюції пізнання простежується звернення до більш абстрактного, аніж предметний рівень усвідомлення правової реальності. Акцентується увага на проблемі співставлення та взаємозв’язку філософії права та загальної теорії права.

Посилання

1. Нерсесянц В. С. Философия права / РАН, Институт государства и права. Москва : Инфра*М-Норма, 1997. 652 с.
2. Рабінович П. М. Соціально-антропологічна сутність правових і державних явищ – ядро предмета загальнотеоретичної юриспруденції. Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): статті учасників Четвертого всеукраїнського «круглого столу», Львів, 28–29 листопада 2008 року. Львів : Край, 2009. С. 230–246.
3. Оборотов Ю. М. Філософія права і методологія юриспруденції. Проблеми філософії права. 2003. Том 1. С. 41–43.
4. Честнов И. Л. Постклассическая теория права = Postclassical theory of law: монография. Санкт-Петербург : АЛЕФ-Пресс, 2012. 649 с.
5. Деникина З. Д. Неклассическая и постнеклассическая философия права: монография. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Изд-во МГОУ, 2010. 230 с.
6. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: монография. Харьков, 2002. 328 с.
7. Максимов С. И. Классическая и неклассическая модели осмысления правовой реальности в контексте коммуникативной парадигмы права. Известия высших учебных заведений. Правоведение. 2014. № 6. С. 41–54.
8. Овчинников А. И. Правовое мышление в герменевтической парадигме: монография. Ростов на Дону : Изд-во Ростов. ун-та, 2002. 285 с.
9. Пермяков Ю. Е. Философские основания юриспруденции: монография. Самара: Изд-во Самар. гуманитар. акад., 2005. 246 с. 53.
10. Стовба А.В. Темпоральная онтология права. Санкт-Петербург : АЛЕФ-Пресс, 2017. 356 с.
11. Венгеров А. Б. Синергетика, юридическая наука, право. Советское государство и право. 1986. № 10. С. 39–45.
12. Шундиков К. В. Синергетический подход в правоведении. Проблемы методологии и опыт теоретического применения Москва : Юрлитинформ, 2013. 254 с.
13. Грунина В. А. Синергетические основы правового регулирования: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Вероника Александровна Грунина. Владимир, 2006. 22 с.
14. Аршинов В. И. Синергетика как феномен постнеклассической науки. Москва : ИФРАН, 1999. 200 с.
15. Аристотель. Сочинения. В 4 т. (Серия «Философское наследие»). Т. 2 : (Органон). Москва : Мысль, 1978.
16. Бекон Ф. Новый Органон. Бекон Френсис. Сочинения в двух томах. 2-е, испр. и доп. изд. Т. 2. Сост., общ. ред. и вступит, статья A. Л. Субботина. Москва : «Мысль», 1978. 575 с.
17. Декарт Ренэ. Рассуждение о методе. Метафизические размышления. Начала философии. Луцк: Вежа, 1998. 302 с.
18. Джеммер М. Эволюция понятий квантовой механики / Пер. с англ. В. Н. Покровского; Под ред. [и с предисл.] Л. И. Пономарева. Москва : Наука, 1985. 384 с.
19. Степин В. С. Теоретическое знание. Москва : Прогресс-Традиция, 2003. 743 с.
20. Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах / пер. с англ. Ю. А. Данилова; под ред. Ю. Л. Климонтовича. Москва : Мир, 1985.
21. Платон. Государство. Законы. Политик / Предисл. Е. И. Темнова. Москва : Мысль, 1998. 798 c.
22. Видається, що софісти вже в V ст. до н. е. розрізняли явища, що породжені природою і позначали їх як physei і протилежні явища nomo (що можна перекласти як «за звичаєм») або thesei - явища, що є наслідком свідомого рішення. У ІІ ст. н. е. латинський граматист Авл Гелій переклав грецькі терміни «physei» та «thesei », відповідно як «naturalis» та «positivus», які поширились світом і стали використовуватись для позначення двох видів права. Див.: Хайєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. / Пер. з англ. Київ : Сфера. Т.1. : Правила та порядок. 1999. 196 с.
23. Арістотель. Нікомахова етика / Αριστοτελους. Ηθικα Νικομαχεια / Переклад з давньогрецької, коментарі В. Ставнюк. Київ : Аквілон-Плюс, 2002. 480 с. V, 1134 b.
24. Кант И. Метафизика нравов. Иммануил Кант. Сочинения на немецком и русском языках. Т. 5 : Метафизика нравов. Часть 2. Метафизические основные начала учения о добродетели. Канон+, 2019. 488 с.
25. Кант И. Критика чистого разума / Пер. с нем., предисл. И. Евлампиева. Москва : Эксмо, Санкт-Петербург : Мидгард, 2007.
26. Моддерман В. Рецепция римского права / [Соч.] В. Моддермана, проф. Гронинген. ун-та ; С нем. пер. А. Каминка, под ред. орд. проф. С.-Петерб. ун-та Н.Л. Дювернуа. Санкт-Петербург : типо-лит. А.Е. Ландау, 1888. 116 с.
27. Законна екзегеза передбачала схоластичну установку на недоторканість словесного вираження тексту та послідовне викладення матеріалу в джерелі. Щодо критичної екзегези, то вона була спрямована на встановлення істинного змісту римсько-візантійських текстів, їх тлумачення та розташування за певною системою. Таким чином до контекстуального способу тлумачення додалося ще й логіко-системне.
28. Муромцев С. А. Рецепция римского права на Западе. Москва : Тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1886. IV, 150 с.
29. Пухта Г. Ф. Курс римского гражданского права / Пер. с послед. нем. изд. проф. Рудорффа. Москва : Ф. Н. Плевако, 1874. Т. I. 550 с.
30. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 2: Средневековье. Санкт-Петербург : ТОО ТК "Петрополис", 1995. 368 с.
31. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. 2-е изд. Москва : Изд-во МГУ : Изд. группа. ИНФРА-М–НОРМА, 1998. 622 с.
32. Муромцев С. А. Очерки общей теории гражданского права. Муромцев С. А. Избранные труды по римскому и гражданскому праву. Москва : Центр ЮрИнфоР, 2004. 765 c.
33. Kaufmann G. Die Geschichte der Deutschen Universitäten. Vorgeschichte. Entstehung und Entwicklung der deutschen Universitäten bis zum Ausgang des Mittelalters. Bd. I. Stuttgart : J. G. Cotta, 1888.
34. Engelmann W. Die Schuldlehre der Postglossatoren und ihre Fortentwickelung. Eine historisch-dogmatische Darstellung der kriminellen Schuldlehre der italienischen Juristen des Mittelalters seit Accursius. 2., verbesserte Auflage. Leipzig, Duncker & Humblot, 1895. XIII, 242 s.
35. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение. Академический курс. Киев : Видавничий Дiм «In юре», 2008. 582.
36. Шершеневич Г. Ф. История философии права. 2-е изд. Санкт-Петербург : Тип. т-ва печ. и изд. дела Труд, 1907. 588 с.
37. Коркунов Н. М. История философии права : пособие к лекциям. Изд. 3-е (без перемен). Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1903. 509 с.
38. Berman H. J. Law and Revolution II. The Impact of the Protestant Reformations on the Western Legal Tradition. Belknap Press: An Imprint of Harvard University Press, 2006.
39. Покровский И. А. История римского права. Науч. ред.: Ем В. С. Москва : Статут, 2004. 540 c.
40. Тарасов Н. Н. Методологические проблемы юридической науки. Екатеринбург : Издат. Гуманит. ун-та УрГЮА , 2001. 264 с.
41. Hugo. G. Lehrbuch Des Naturrechts, Als Einer Philosophie Des Positiven Rechts, Besonders Des Privatrechts. Berlin : Mylius, 1819. XXXVI, 564 s.
42. Фельдштейн Г. С. Главные течения в истории науки уголовного права в России. Ярославль: Тип. Губ. правл., 1909. 693 с.
43. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В. В. Сапова. Санкт-Петербург : РХГИ, 1999. 800 с.
44. Тарановский Ф. В. Энциклопедия права. 2-е изд., испр. и доп. Берлин : Слово, 1923. 439 c.
45. Прижиттєве видання 1820 р. здійснено під назвою: Naturrecht und Staatswissenschaft im Grundrisse. Grundlinien der Philosophie des Rechts (Підстави природнього права та науки про державу. Основи філософії права).
46. Гегель Г. В. Ф. Философия права. Перев. Б. Г. Столпнера и М. И. Левиной. Редакт. и сост. тома Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. Москва : Мысль, 1990. 526 с. §§ 1–3.
47. Радбрух Г. Введение в науку права. / Пер.: Островская М. М., Штейнберг И. З.; Вступ. ст.: Кистяковский Б. Москва : Труд, 1915. 160 c.
48. Gustav Radbruch: Rechtsphilosophie. Studienausgabe / Hrsg. von Ralf Dreier und Stanley L. Paulson. Heidelberg, 2003.
49. Радбрух Г. Философия права. / Пер.: Ю. М. Юмашева. Москва: Международные отношения, 2004, 240 с.
50. Ідеї С. фон Пуффендорфа набули неабиякого резонансу, як серед європейських інтелектуалів, так і в Росії та Україні. Серед українських мислителів-правознавців прихильниками поглядів С. фон Пуффендорфа себе вважали Ф. Прокопович, С. Десницький, Я. Ковельський, П. Завадовський та багато інших. Див. : Глушкова С. И. Проблема правового идеала в русском либерализме. Екатеринбург : Таймер КЦ, 2001. 387 с.
51. Семен Юхимович Десницький у 1773 р. Заснував і очолив кафедру російського законоведення, розподілену згодом на кафедри законоведення теоретичного та практичного. став першим викладачем курсу російського права. Див.: Усенко І. Б. Десницький Семен Юхимович / І. Б. Усенко, В. В. Олейников. Велика українська юридична енциклопедія у 20 т. Т. 2: «Філософія права»; Національна академія правових наук України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2017. С. 202–206.
52. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Т. 1 : Часть теоретическая. Философия права. Вып. 1–4 Москва : Изд. Бр. Башмаковых, 1910. 839 с. § 2. Задачи философии права. С. 15–25.
53. Керимов Д. А. Философские проблемы права. Москва : Мысль, 1972. 472 c.
54. Керимов Д. А. Философские основания политико-правовых исследований. Москва : Мысль, 1986. 332 c.
55. Керимов Д. А. Предмет философии права. Государство и право. 1994. № 7. С. 5–12.
56. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Т. 1 : Часть теоретическая. Философия права. Вып. 1-4 Москва : Изд. Бр. Башмаковых, 1910. 839 с.
57. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). Монография. 2- изд. Москва : Изд. дом Право и государство, 2005. С. 100–109.
58. Петрова Л. В. О естественном и позитивном праве. Государство и право. 1995. № 2. С. 32–41.
59. Крет О. В. Правовая реальность : онтолого-гносеологический анализ : диссертация ... кандидата философских наук : 09.00.01. Сарат. гос. ун-т им. Н. Г. Чернышевского. Тамбов, 2007. 155 с.
60. Малахов В. П. Философия права: учебное пособие для вузов. Екатеринбург: Деловая кн.; Москва : Акад. проект, 2002.
61. Чеботарева Е. И. Онтология права и гражданского общества: философский анализ : философский анализ : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11. Саратов, 2007. 160 с.
62. Мартышин О. В. Об особенностях философско-правовой методологии. Государство и право. 2016. № 6. С. 20–30.
63. Стовба А. В. Об особенностях философскоправовой методологии. Известия высших учебных заведений. Правоведение. 2017. № 4. С. 88–01.
64. Родионова О. В. Современные концепции права и научные парадигмы. Известия высших учебных заведений. Правоведение. 2016. № 2. С. 99–100.
65. Жуков В. Н. Философия права (теоретико методологический аспект). Государство и право. 2009. № 3. С. 21–30.
66. Кант И. Спор факультетов. Кант И. Сочинения: В 8 т. / Под общ. ред. проф. А. В. Гулыги. Т. 7. Москва : ЧОРО, 1994. С. 57–137.
Опубліковано
2021-10-20
Як цитувати цю статтю:
Кириченко, В. (2021). Філософія права – історико-методологічний дискурс. Вісник Пенітенціарної асоціації України, (2), 92-110. https://doi.org/https://doi.org/10.34015/2523-4552.2021.2.10
Розділ
Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень