ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ДНК-АНАЛІЗУ В КРИМІНАЛІСТИЦІ ТА СУДОВІЙ МЕДИЦИНІ

Анотація

У статті досліджено теоретичні, нормативні та практичні проблеми використання технологій криміналістичного дослідження ДНК в Україні. Автори проаналізували сучасний стан застосування цих технологій, уточнили понятійний апарат та сформували рекомендації для підвищення ефективності ДНК-аналізу під час розслідування злочинів із гарантуванням прав людини. Підкреслено, що криміналістичний ДНК-аналіз в Україні пройшов шлях від поодиноких експертиз до цілісної міждисциплінарної галузі, яка наразі активно розвивається. Обґрунтовано необхідність розмежування понять «криміналістичний ДНК-аналіз», «ДНК-профілювання» та «ДНК-типування» для усунення термінологічної невизначеності. Наголошено, що повномасштабна збройна агресія сформувала нові виклики, вимагаючи кратного збільшення обсягів досліджень біологічного матеріалу для ідентифікації численних жертв війни. Це потребує поєднання можливостей ДНК-аналізу з традиційними методами криміналістики та судової медицини. Важливим кроком є застосування приладів швидкого ДНК-тестування (Rapid DNA), проте їх використання стримується міжвідомчою дисоціацією баз даних та відсутністю правових механізмів інтеграції результатів до Електронного реєстру геномної інформації людини. Також виявлено колізійні ризики ст. 71 КПК України щодо права спеціаліста надавати довідки та висновки з ідентифікації особи, що загрожує підміною експертизи. Запропоновано закріпити за такими довідками, висновками статус виключно попередніх досліджень орієнтовного характеру. Це легалізує системи швидкого тестування й розвантажить судово-експертні установи. В умовах євроінтеграції вдосконалення галузі має базуватися на дотриманні європейських стандартів захисту прав людини, збереженні таємниці приватного життя при обробці геномної інформації та забезпеченні умов для транскордонного обміну даними ДНК.