ПОНОВЛЕННЯ ТА ПРОДОВЖЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті досліджено правову природу, сутність та особливості поновлення і продовження процесуальних строків у кримінальному провадженні України. Обґрунтовано, що процесуальні строки є важливим інструментом забезпечення своєчасності кримінального провадження, правової визначеності та реалізації процесуальних прав його учасників. Проаналізовано положення статей 28, 113-117, 199, 219, 294-295, 395 та інших норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), які регламентують строки здійснення окремих процесуальних дій та порядок їх зміни. Особливу увагу приділено розмежуванню понять «поновлення» і «продовження» процесуального строку. Встановлено, що поновлення застосовується до строку, перебіг якого вже завершився, тоді як продовження має на меті збільшення тривалості строку до його закінчення у випадках, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Досліджено критерій поважності причин пропуску строку та проблему відсутності його нормативно визначеного переліку. Проаналізовано окремі правові позиції Верховного Суду щодо поновлення строків апеляційного оскарження, а також щодо неприпустимості поновлення закінченого строку досудового розслідування. Розглянуто співвідношення інститутів поновлення і продовження строків із принципом розумних строків кримінального провадження та практикою Європейського суду з прав людини. Запропоновано напрями вдосконалення кримінального процесуального законодавства.