ДОВОЄННА МОДЕЛЬ ЗЛОЧИННОСТІ ПРИКОРДОННОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація

У статті здійснено кримінологічний аналіз довоєнної моделі злочинності прикордонного регіону України на матеріалах Харківської області у 2020–2021 рр. Актуальність дослідження зумовлена потребою визначити, які кількісні та якісні показники злочинності були властиві регіону до початку повномасштабної війни, а також які види кримінальних правопорушень формували його кримінологічний профіль у межах мирного правопорядку. Обґрунтовано, що кримінологічна характеристика злочинності не може зводитися до констатації абсолютної кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень, оскільки такий підхід не розкриває внутрішньої структури, динаміки, питомої ваги окремих груп правопорушень та регіональних умов їх поширення. Методологічну основу дослідження становлять положення вітчизняної кримінологічної науки про рівень, структуру, динаміку, коефіцієнти, географію, латентність і ціну злочинності. Особливу увагу приділено науковим позиціям В. В. Голіни, Б. М. Головкіна, І. М. Даньшина, В. М. Дрьоміна, А. П. Закалюка, М. І. Фіалки та інших українських дослідників. На підставі статистичних матеріалів встановлено, що у 2020–2021 рр. злочинність Харківської області мала переважно загальнокримінальний характер, а її ядро становили кримінальні правопорушення проти власності, наркозлочинність, кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи, службові, транспортні та окремі правопорушення проти громадського порядку й авторитету органів державної влади. Доведено, що майже незмінний загальний масив зареєстрованих кримінальних правопорушень не означав повної стабільності криміногенної ситуації: у 2021 р. одночасно спостерігалися зменшення частини традиційних майнових посягань, зростання наркозлочинності та посилення службово-майнового компоненту. Зроблено висновок, що довоєнна модель злочинності Харківської області характеризувалася поєднанням урбанізаційних, прикордонних, соціально-економічних і цифрових чинників, які не руйнували загальнокримінальну природу злочинності, але впливали на співвідношення її окремих структурних елементів, латентний потенціал та соціальну ціну кримінальної активності.