ДО ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗУМОВЛЕНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ НАЦІОНАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Анотація

Статтю присвячено пошуку, опису та первинній класифікації обставин, які пріоритетним чином визначають потребу існування в законодавстві України про кримінальну відповідальність засобів, які забезпечують діяльність в нашій державі міжнародних міжурядових організацій. Відзначено, що такими засобами є перш за все охоронні норми про кримінальну відповідальність за втручання в зазначену діяльність, перешкоджання їй, за посягання проти офіційних представників міжнародних організацій, а також регулятивні приписи про імунітет в національному кримінальному праві персоналу і функціонерів міжнародних організацій, про застосування до міжнародних організацій заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. Доведено, що матеріальним зумовлюючим чинником зазначених обставин є реальна потреба держави у міжнародній співпраці, а формальними підставами – конституційний та міжнародно-правовий чинники. Описано їх зміст. Акцентовано увагу на прагматичних причинах розвитку ідеї захисту українською владою представників інших держав (інших суб’єктів міжнародного права, якими сьогодні є й міжнародні організації) у власній країні. Такою є необхідність в організації міждержавного співробітництва (передусім економічного та військового, але також і правового, соціального, безпекового, юстиційного, культурного, медичного тощо). Підкреслено його важливість в умовах війни та необхідності співпраці з міжнародними донорами, які надають фінансову та військову допомогу Україні. Конституційний чинник такої зумовленості визначено як потребу інтегрувати до системи організаційних та правових заходів розвитку сфери міжнародного спілкування також і кримінально-правові засоби регулювання й охорони такого спілкування. Міжнародно-правовий чинник перебуває в площині обов’язків держави за міжнародним правом, тобто є формальним. Він виник як результат узятих Україною в міжнародних угодах обов’язків сприяти представникам суб’єктів міжнародного права у їх легальній (статутній) діяльності, захищати їх та забезпечувати законність і правопорядок в їх діяльності на власній території.