ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА В ІНСТИТУТІ МЕДІАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено теоретико-правове обґрунтування медіації як одного з дієвих способів реалізації принципу верховенства права. Акцентується увага на людиноцентричному та індивідуалістичному аспекті верховенства права: права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а доступ до справедливості передбачає можливість вільного вибору форм захисту індивідуальних прав та законних інтересів особи. Доводиться положення, що процедура медіації доповнює судовий захист прав та законних інтересів, створюючи правовий простір добровільного, мирного та справедливого узгодження інтересів, у якому сторони залишаються авторами рішення щодо вирішення спору. Запропоновано розглядати суб’єктність індивіда як ключовий елемент інституту медіації: вона проявляється у здатності особи усвідомлювати власні права та інтереси, обирати спосіб їх захисту, брати безпосередню участь у виробленні правомірного рішення та нести відповідальність за його виконання. Розкрито взаємозв’язок верховенства права з такими властивостями медіації, як доступ до консенсусного справедливого рішення, автономія волі, співробітництво і взаємна повага, рівність процесуальних прав та можливостей, конфіденційність та неупередженість медіатора. Окремо досліджено особливості медіації у врегулюванні публічно-правових спорів. Запропоновано модель медіації як процедурної рамки добросовісної реалізації дискреційних повноважень суб’єкта публічного адміністрування: рівний діалог у процесі медіації здатен сприяти вибору оптимального рішення, але не може розширювати компетенцію суб’єкта публічного адміністрування, підміняти закон, усувати судовий контроль чи дозволяти відступ від принципів рівності, правової визначеності, пропорційності та забезпечення публічного інтересу. Обґрунтовано значення поєднання автономії волі та відповідальності сторін для утвердження правової культури діалогу.