ЕВОЛЮЦІЯ ІНСТИТУТУ АГЕНТУРИ ВПЛИВУ
DOI:
https://doi.org/10.34015/2523-4552.2026.3.02Ключові слова:
агентура впливу, спеціальні служби, розвідувально-підривна діяльність, державна безпека, інформаційно-психологічний вплив, національна безпекаАнотація
У статті досліджено виникнення та еволюцію інституту агентури впливу від найдавніших форм політичного та ідеологічного впливу до початків його інституціоналізації у ХІХ столітті. На основі широкого історико-правового матеріалу проаналізовано особливості використання агентури впливу на українських землях у різні історичні епохи: від античності та Київської Русі до доби Гетьманщини, Російської імперії й початку формування спеціалізованих державних структур, що здійснювали інформаційно-пропагандистську діяльність. Визначено основні напрями трансформації агентури впливу, зміну її об'єктів, методів і засобів діяльності, а також поступовий перехід від впливу на вузькі політичні еліти до цілеспрямованого формування громадської думки. Обґрунтовано, що історичний досвід свідчить про відмінність агентури впливу від класичної розвідувальної діяльності, оскільки її головним завданням є створення сприятливих політичних, ідеологічних та соціальних умов для реалізації інтересів іноземної держави. Зроблено висновок про необхідність урахування історичної еволюції цього явища під час розроблення сучасних правових критеріїв і механізмів протидії агентурі впливу в інтересах забезпечення національної безпеки України.
Посилання
Дроздов Ю. І. Вигадка виключена. Записки начальника нелегальної розвідки. : Альманах «Вимпел», 1996. 352 с.
Ярмиш О. Н., Бернадський Б. В. «Лицарі плаща й кинджала»: українська історія крізь призму діяльності спецслужб. Х.: Фоліо, 2023. 448 с.
Омельчук В. В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії. К.: Золоті Ворота, 2014. 576 с.
Грушевський М. С. Історія України-Руси : у 11 т., 12 кн. Т. 5 : Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVII віків. К.: Наукова думка, 1994. 704 с.
Уривки з нотаток Блеза де Віженера (1573) (с.58-74). Хроніка 2000. 1995. №2-3: Україна – Франція С.58–74.
Смолій В. А., Котляр М. Ф., Степанков В. С. Спеціальні служби України від найдавніших часів і до сьогодення: У 5 т. , Т.1: Спецслужби України у ІХ - середині ХУІІ ст. : Наук. вид.. К.: Прометей, 2017. 246 с.
Мотуз М. П. Спільна історія та віра Русі й Московії у чолобитних київських ієрархів до московських царів і московських патріархів (1620-1680-ті роки). Наукові записки На УКМА. Історичні науки. 2019. Т.2. С.59-66.
Гордієнко Дмитро. Місцеблюститель Методій і питання анексії української церкви Москвою. Православ’я в Україні: Збірник за матеріалами ІХ Міжнародної наукової конференції. К., 2019. С.137–150.
Тарле Є. В. Північна війна: Північна війна та шведська навала на Росію. Російський флот та зовнішня політика Петра І / Євген Тарле. : АСТ: АСТ, 2009.- ( 701с.). С.286–287.
Колпакіді А., Північ А. Спецслужби Російської Імперії. Унікальна енциклопедія. Эскмо, 2010. 768 с.
Анісімов Е. В. Єлизавета Петрівна. : Молода гвардія, 1999. 426 с.
Борщак І. Вольтер і Україна. Хроніка 2000. 1995. №2-3: Україна – Франція. С.118–127.
Таїрова-Яковлева Т. Коліївщина. Великі ілюзії / Пер. з рос. Т. Кришталовської. К.: ТОВ «Видавництво «Кліо», 2019. 256 с.
Гражуль В. С. Российская разведка ХVІІІ столетия. Тайны галантного века. : Віче, 2013. 336 с.
Андрієвський А. А. Російські конфіденти в Туреччині та Криму у 1765–1768 рр. К., 1894. 70 с.
Посохов С.І. Губернатори та генерал-губернатори. Изд. 2-ге, испр. та дод. Харків: Ун-т внутр. дел,1997. 164 с. (Харківський біографічний словник).
Ярмиш О. Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Харків: Консум, 2001. 288 с.
Наливайко Дмитро. Хроніка рецепції України у Франції ХІХ ст. // Хроніка 2000. 1995. №2-3: Україна – Франція. С.147-177.
Слабченко Євген. Дипломатична історія України / Упорядник Ірина Матяш. К.: ТОВ «Видавництво «Кліо», 2016. 496 с.
Гончар Борис, Захарчук Олег. Імператор Наполеон і Україна/URL: http://image.ua
Прозоров А. Ю. Особливості інформаційно-психологічного протиборства в період Середньовіччя та Першої світової війни. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2018. №1 (23). С.43-54.
Левицький О. Тривожні роки: нарис із суспільного та політичного життя м. Києва та Південно-Західного краю у 1811–1812 рр. Київська старовина. 1891. Кн. ХІІ. С.337–360.
Кралюк П. М. Таємний агент Микола Гоголь. Х.: Фоліо, 2021. 192 с.
Омельченко І. К. Політична поліція Російської імперії і Україна (середина ХІХ ст.) . К.: Ін-т держави і права НАН України, 1999. 148 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.




CC License Attribution 4.0 International (CC BY 4.0)