АДАПТАЦІЯ, УЗГОДЖЕННЯ ТА ГАРМОНІЗАЦІЯ ЯК ЮРИДИКО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА

Анотація

Статтю присвячено дослідженню адаптації, узгодження та гармонізації як юридико-технічних засобів забезпечення системності законодавства. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю єдиного теоретичного підходу до визначення співвідношення зазначених категорій та їхнього функціонального призначення в контексті правотворчої діяльності. Метою статті є з’ясування змісту понять «адаптація», «узгодження» та «гармонізація» і визначення їхньої ролі як самостійних юридико-технічних засобів забезпечення системності законодавства. Запропоновано авторський підхід до визначення їхньої юридико-технічної природи. На основі аналізу словникових, енциклопедичних та нормативних джерел розкрито зміст кожної з досліджуваних категорій, визначено їхню юридико-технічну природу та особливості функціонального призначення в контексті правотворчості. Обґрунтовано, що адаптація забезпечує пристосування нормативного матеріалу до нових умов правового регулювання, узгодження спрямоване на встановлення відповідності між взаємопов’язаними елементами законодавства, тоді як гармонізація забезпечує досягнення змістовної єдності та сумісності правового регулювання. Запропоновано розглядати адаптацію, узгодження та гармонізацію як самостійні юридико-технічні засоби забезпечення системності законодавства, комплексне застосування яких сприяє формуванню цілісного, несуперечливого та ефективного нормативного масиву. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні авторського підходу до визначення співвідношення зазначених категорій та обґрунтуванні їхнього функціонального призначення в механізмі забезпечення системності законодавства.